Ендемічні хвороби . Матеріал для учнів 10 класу.

Ендемічні хвороби. Надлишок і нестача мікроелементів

Ендемічна хвороба — характерне захворювання для певної місцевості. ПОвязане із рзкою нестачею чи надлишком вмісту будь-якого хімічного елемента у середовищі. Хвороби рослин, тварин і людини. Наприклад, при нестачі йоду і їжі-- простий зоб (ендемічний зоб) у людей.

Спостереження ендемічного кретинізму, зроблені віденським лікарем Arnold Flinker (1930) наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. у Карпатах Північної Буковини, нинішньої Чернівецької області. В Івано-Франківській області частота зобу більша, ніж на решті території України.
Простий зоб зустрічається у виокогір'ях Анд, на крайній Півночі.
Основою профілактики ендемічного зобу є компенсація йодного дефіциту. Найбільш природнім та ефективним є включення в раціон морської риби та інших продуктів моря (морської капусти, креветок тощо), вміст йоду в яких в десятки разів вищий, ніж в місцевих продуктах харчування. Дуже ефективним є також введення в раціон йодистого калію. Звичайно з цією метою йодують кухонну сіль з розрахунку 25 г Kl на 1 т солі. Така сіль приносить в добовий раціон майже 0,2 мг (200 мкг) йоду. При цьому потрібно враховувати нестійкість йодного компоненту при зберіганні солі. В зв’язку з великою гігроскопічністю солі зберігання її повинно здійснюватися в сухих місцях з граничним строком до 6 місяців. По закінченні цього терміну сіль переходить в категорію звичайної, нейодованої.

Ендемічний карієс — внаслідок дефіциту фтору або флюороз — внаслідок його надлишку.


залізодефіцитні анемії далеко не рідкість в багатьох країнах, що розвиваються.
Причиною тому — переважання в харчуванні рослинної їжі з незначним вмістом заліза, що в ряді місць ускладнюється зниженим його вмістом в грунтах і поширеністю шлунково-кишкових захворювань, що перешкоджають засвоєнню заліза з їжі.

Нестача міді корови не дають молока; траплшяється у прибережних районах морів, на територіях з бідними на мідь піщаними болотистими грунтами. З встановленням причини цього були вжиті компенсаційні заходи — використання відходів виробництва міді як добрив дозволили швидко зробити такі райони здоровими і багатими. Мідь міститься практично в усіх органах і тканинах людини: в печінці, мозку, серці, нирках, нагромаджується в м’язевій і кістковій тканинах.

Всмоктуючись переважно у верхніх відділах кишечника, мідь сприяє переносу заліза в кістковий мозок, перетворенню неорганічного заліза, що надходить з їжею і водою, в органічні зв’язані форми, що забезпечують кровотворення. Мідь бере активну участь в багатьох обмінних процесах, позитивно впливає на функцію залоз внутрішньої секреції. Важливою стороною її біологічної дії є участь в регуляції вуглеводного обміну.

Цинк. Інтерес до цього важливого для людини мікроелементу значно зріс після встановлення причини синдрому карликовості із сповільненням статевого розвитку в осіб, що проживають в місцевостях з низьким вмістом цинку в грунті (переважно країни Близького Сходу). В нормі в організмі людини міститься від 1,5 до 3 г цинку, розподілений він в кістках, шкірі, м’язах, волоссі. Цинк є важливою складовою ферменту, що виводить в процесі газообміну вуглекислоту з організму. Відмічено його значення для діяльності гіпофізу, статевих залоз, наднирників, участь в процесах кровотворення, загоєння ран. В складі інсуліну цинк бере участь в регуляції вуглеводного обміну. Позитивно діє цинк на окислення жирів з вивільненням енергії та нормалізацію їх обміну. Він попереджує ожиріння печінки, стимулює утворення незамінних амінокислот (компонентів білкової молекули), утворює комплекси з нуклеїновими кислотами. Хвороб від надлишкового надходження цинка не встановлено, можливі лише харчові отруєння від приготування або зберігання кислих страв або напоїв в оцинкованому посуді.

За надлишку селену -- поява отруйної селенової флори.

Енедмічними можуть бути інфекції, збудники яких постійно перебувають у певній місцевості. Наприклад -- ендемія чуми серед гризунів у Казахстані, эндемія холери в Індії або малярії у субтропічній Африці.

Згідно думки шведського нарколога Нільса Бейерута ендемічними є алкоголізм або залежність від тютюнопаління.

МАКРОЕЛЕМЕНТИ

Кальцій — один з найважливіших мінеральних елементів харчування. Бере участь в пластичних та обмінних процесах, в формуванні кісткової тканини (в ній зосереджено 99% його загальної кількості), входить до складу клітинних структур, він є обов’язковим компонентом системи підтримання кислотно-лужної рівноваги внутрішнього середовища організму та нормального функціонування багатьох життєво важливих систем. Він необхідний для забезпечення діяльності серця, входить до складу крові, бере участь в процесах її згортання, а також в стабілізації захисних механізмів, які підвищують стійкість організму до хвороб та дії несприятливих зовнішніх чинників. нижує засвоюваність кальцію надлишок калію, надлишок чи недостатність жиру в раціоні. Обмін кальцію характеризується тим, що при недостатньому його поступленні з їжею все одно продовжується його виведення з організму в попередніх обсягах за рахунок його запасів. Зниження його концентрації в крові небезпечне порушеннями функцій нервової системи аж до виникнення судом. При надлишку кальцію в організмі можливі відкладання його в різних органах та тканинах (кальциноз).

Фосфор — життєво необхідний мінеральний елемент харчування, сполуки якого є всюдисущими в організмі компонентами та активно беруть участь в обмінних процесах. В тілі дорослої людини міститься 600-900 г фосфору (переважно в кістках у вигляді фосфату кальцію).

Органічні фосфати — справжні акумулятори енергії, забезпечують перебіг всіх життєвих процесів в організмі. Вони необхідні для скорочення м’язів, забезпечення біохімічних процесів в мозку, нормального функціонування нервової системи, м’язів, печінки та ін. органів. Велика пластична роль фосфору. Він бере участь в побудові молекул важливих ферментів, нуклеїнових кислот, є обов’язковим компонентом систем підтримання кислотно-лужної рівноваги в організмі.

Нестача фосфору в організмі найчастіше пов’язана з незбалансованістю харчування. Зокрема, цьому сприяє надлишок кальцію при дефіциті білків і вітаміну D. Проявляється це втратою апетиту, апатією, зниженням розумової і фізичної дієздатності, похуданням. Надмірне надходження фосфору в організм буває при тривалому переважанні в харчуванні м’ясних, рибних і зернових продуктів. Особливо небезпечним є надлишкове споживання цього елементу для дітей перших місяців життя при вигодовуванні їх коров’ячим молоком, де вміст фосфору в 5-7 раз вищий, ніж в жіночому, і співвідношення його з кальцієм не є оптимальним. Надлишок фосфору у дорослих порушує всмоктування кальцію з кишечника, гальмує утворення активної форми вітаміну D, зв’язує частину кальцію в крові, що призводить до його виведення з кісток і відкладання солей кальцію в нирках і кровоносних судинах.

Магній — один із життєво важливих мінеральних елементів харчування. В організмі дорослої людини його є близько 25 г (переважно в складі кісткової тканини). Фізіологічне значення магнію велике. Він потрібний для вивільнення енергії вуглеводів при їх окисленні в організмі, бере участь в нормалізації збудливості нервової системи, сприятливо діє на функціональний стан м’язів серця та його кровопостачання, має антиспастичну та судинорозширюючу дію (що використовується в лікувальній практиці), стимулює рухову функцію кишечника та жовчевиділення, сприяє виведенню холестерину з організма. До ознак, що характеризують нестачу цього елементу в організмі, належать емоційна нестійкість, дратівливість, схильність дітей до судомних станів.

Дослідники вважають, що нестача магнію є однією з причин високого рівня серцево-судинних захворювань в ряді регіонів з «м’якою» водою. При тривалій нестачі магнію в організмі спостерігається посилене відкладання солей кальцію в стінках артеріальних судин, серцевому м’язі і нирках. Надлишок в їжі жиру і кальцію гальмують засвоєння магнію. Оптимальне засвоєння його відбувається при співвідношенні кальцію і магнію, близькому до 1:0,5. Деякі географічні райони відрізняються підвищеним вмістом магнію в довкіллі і відповідно в місцевих продуктах харчування. В цих районах реєструється набагато нижча захворюваність злоякісними новоутворами, що стало поштовхом до вивчення ролі магнію в протипухлинному аспекті. В той же час надлишок солей магнію в крові супроводжується виникненням наркотичного стану (магнезійний наркоз), який може зніматися введенням солей кальцію.

                  Ендемічні захворювання: визначення, приклади. Найстрашніші хвороби

Як відомо, у світі існують мільйони хвороб. Більшість патологій поширене в усіх регіонах. Тим не менше існує окрема група – це ендемічні захворювання. Такі патології зустрічаються не скрізь, а лише на певному географічному відрізку. В залежності від поширеності розрізняють: ендемії, пандемії та епідемії.

До таких захворювань відносять і страшні хвороби, що забрали мільйони життів. Серед них: чума, холера, малярія. Як і всі ендемічні хвороби, ці інфекції почалися в певному регіоні, після чого поширилися по всьому світу і отримали назва епідемій. Найчастіше регіональні патології не виходять за межі своєї біогеографічної провінції.

Ендемічні захворювання: поняття

Захворювання, що охоплюють певний регіон, називаються ендемічними. Під цими патологіями мається на увазі, що джерело проблеми знаходиться в навколишньому середовищі постійно. Зазвичай до таких хвороб призводять проблеми з водою, грунтом або повітрям в регіоні. Часто ендемічні патології пов'язують з паразитами, що мешкають в певних кліматичних умовах (Індія, африканські країни). Самі страшні хвороби, які лютували в середні століття і раніше, теж спочатку ставилися до регіональних проблем. На щастя, завдяки розвитку епідеміології та медицини вони не зустрічаються в сучасному світі.

Причини ендемічних захворювань

У більшості випадків етіологічними чинниками ендемічних захворювань є вірусні та паразитарні інфекції. Переносники цих патологій – гризуни або комахи. В ряді випадків причина захворювань – нестача мікроелементів та вітамінів. Недостатність таких сполук, як йод, кальцій, вітаміни С і Д, викликає ідентичні порушення в організмі у людей, які живуть в певному регіоні. Також до захворювань може призводити і надлишок мікроелементів (наприклад, фтор).

Механізм розвитку эндемий

Кожне ендемічне захворювання має свій певний патогенез і клінічну картину. В першу чергу це залежить від причини виникнення патології. При вірусних і бактеріальних інфекціях збудник потрапляє в кров людини і розмножується в тканинах організму. Після цього у хворого починають проявлятися симптоми. Переносниками інфекцій у більшості випадків є комахи (комарі, клопи) і гризуни. У деяких регіонах ендемічні захворювання пов'язані з паразитами, які живуть у водоймах. Вони проникають в організм людини і розмножуються там. У більшості випадків клінічна картина розвивається при попаданні випорожнень паразитів в кровотік.

Якщо причиною ендемічного захворювання є брак необхідних вітамінів і мікроелементів, то патогенез таких недуг іншого. Із-за того що організм не отримує певної речовини, починають працювати компенсаторні механізми. В результаті цього органи-мішені гіпертрофуються, а їх функціонування порушується. Клінічна картина кожної патології залежить від того, яка саме система уражається через брак мікроелемента або вітаміну.

Зв'язок ендемічних захворювань з епідеміологією.

Ендемічні захворювання мають прямий зв'язок з місцевістю, на якій вони поширюються. Нестача або надлишок мікроелементів у регіоні призводить до збільшення числа патологій саме в цьому районі. Прикладами можуть служити наступні порушення: ендемічний зоб, флюороз, уровська хвороба, цинга і т. д. Широке поширення інфекції призводить до розвитку пандемій та епідемій. Зазвичай це стосується вірусних, паразитарних та бактеріальних захворювань.

Таким чином, мало місце поширення чуми, холери, малярії. Так як ці інфекції переносять гризуни і комахи, вони вразили цілі континенти. Захворювання, специфічні для африканського регіону, – це Конго-кримська лихоманка, вірус Ебола, ВІЛ. Деякі автори відносять до ендемічних патологій алкогольну та наркотичну залежність.

Найстрашніші хвороби: чума, холера

До найпоширенішим эндемиям слід віднести особливо небезпечні інфекції, які забрали мільйони життів. Особливе місце займає пандемія чуми. Цим захворюванням було охоплено відразу декілька континентів. Широке поширення чуми пов'язують з міграцією гризунів, які є резервуаром інфекції. Зараження може відбуватися декількома способами. Найчастіше це трансмісивний шлях (через укуси бліх). Також збудник може проникнути в організм з їжею і через вдихуване повітря (при легеневій формі захворювання). Незважаючи на те, що інфекція дуже рідко зустрічається в даний час, варто пам'ятати, що переносники чуми, як і раніше, – це щури. На відміну від людей, гризуни можуть хворіти тривалий час. При наявності у них хронічної інфекції вони є заразними.

Іншим ендемічним захворюванням, які перейшли в епідемію, стала холера. Як та чума, вона забрала мільйони життів і поширилася практично по всьому світу. Збудником інфекції є холерний вібріон. Шлях передачі захворювання найчастіше водний або аліментарний. Дана інфекція досі зустрічається в районах з несприятливими санітарними умовами.

Клінічна картина ендемічних хвороб

Симптоми ендемічних захворювань відрізняються один від одного. При нестачі мікроелементів зазвичай страждає певна система. Прикладами є ендемічний зоб, уровська хвороба. У першому випадку спостерігається нестача йоду в організмі. Це призводить до зниження гормональної функції щитовидної залози. Результатом стає затримка розумового і фізичного розвитку. Уровська хвороба характерна для районів з низьким вмістом кальцію у питній воді. Це зустрічається в Забайкаллі, Китаї і Кореї. Клінічна картина патології полягає в деформації кістково-суглобової системи. Надлишок мікроелементів також може призводити до ендемічних захворювань. Прикладом є флюороз. При цьому захворюванні відбувається накопичення фтору в емалі, що проявляється темними плямами і карієсом.

Ендемічні інфекції особливо небезпечні. Вони характеризуються інтоксикацією і ураженням всього організму. Чума супроводжується появою септичних виразок на шкірі або деструкцією легеневої тканини. Холера приводить до прогресуючого зневоднення організму.

Діагностика ендемічних хвороб

Діагностика ендемічних захворювань зазвичай не представляє труднощів. Так як масштаби патології великі, симптоми швидко пов'язують з недостатністю чи надлишком певного хімічного елемента. При цьому необхідно провести аналіз грунту, води і повітря в даній місцевості. Якщо це інфекційна патологія, то дуже важливо знайти її джерело. Для кожного захворювання він різний. Наприклад, переносники чуми – блохи, Конго-кримської лихоманки – кліщі. Так як більшість захворювань є зооантропонозними, необхідно знайти резервуар інфекції. Найчастіше це щури, миші, худобу. При інфекційних процесах лікарі беруть для дослідження біологічний матеріал (кал, сечу, слину), а також їжу, яку вживав хворий. Проводиться бактеріологічний аналіз крові і випорожнень.

Методи боротьби з ендемічними захворюваннями

Для боротьби з інфекційними ендемічними захворюваннями потрібна робота не тільки медиків, але і епідеміологів. В місці зараження відразу формується карантинна зона. Всіх хворих необхідно госпіталізувати в інфекційний стаціонар.

Особи, які контактували з пацієнтами, повинні пройти обстеження і не залишати карантинну зону. Це необхідно, щоб уникнути подальшого розповсюдження інфекції. В місці зараження проводиться забір матеріалу для епідеміологічного дослідження. Проводиться санітарна обробка, яка включає миття приміщення з дезінфікуючими засобами, провітрювання, кип'ятіння білизни. Карантинна зона повинна бути недоступна для здорового населення. При особливо небезпечних інфекціях медичний персонал працює в спеціальній формі (протичумний костюм).

Профілактика ендемічних хвороб

Ендемічні захворювання вимагають своєчасної профілактики. У місцях з нестачею мікроелементів і вітамінів необхідні речовини додають у продукти харчування (йодована сіль), воду. Проводиться діагностика новонароджених (на фенілкетонурію, гіпотиреоз). При підозрі на ендемічне захворювання призначають біологічні добавки з вітамінами і мікроелементами. Також при деяких патологіях потрібно спеціальний режим (прогулянки на сонці), періодичні зміни кліматичних умов.

Національні хвороби: медична географія

Фото: shutterstock.com
Медична географія – особливий розділ медицини, який займається вивченням хвороб у зв’язку з національністю і місцем проживання хворого.
Деякі захворювання зустрічаються тільки у людей певної національності або в деяких регіонах — це так звані ендемічні захворювання.
Національні хвороби можуть бути пов’язані з генетичною схильністю або з особливостями харчування і способу життя деяких народів.

Спадкові національні хвороби

Генетичні захворювання пов’язані з порушеннями в геномі клітин і передаються спадково. У багатьох народів виникають дефекти в генах, які зумовлюють появу специфічних хвороб, характерних для людей однієї національності.
Існує і расова схильність до деяких захворювань, наприклад чорношкірі люди частіше страждають артеріальною гіпертензією, яка перебігає в них важче, ніж у білих.
Періодична хвороба (середземноморська лихоманка) – яскравий приклад національної хвороби, що передається від батьків до дітей.
Захворюванням страждають представники етнічних груп, чиї предки проживали в середземноморському басейні. Це вірмени, євреї, баски, араби.
Хвороба відносять до амилоидозам — патологія, симптоми яких зумовлені відкладенням в органах аномального білка амілоїду). Проявляється лихоманка періодичними нападами з вираженим больовим синдромом і запальними процесами – плевритом, перикардитом, перитонітом.
Таласемії – група захворювань, викликаних підвищенням патологічного гемоглобіну і руйнуванням еритроцитів. Ці національні хвороби зустрічаються найчастіше в Азербайджані, Узбекистані, Таджикистані, а також у Грузії та Вірменії. Жителі цих країн страждають важкою формою таласемії – хворобою Кулі, легка форма (мала таласемія) зустрічається в Греції і Італії.
Серповидно-клітинна анемія – форма спадкового недокрів’я з появою атипових еритроцитів, мають вигнуту форму. Поширена в країнах Середземномор’я і в Північній Африці. Даний регіон є природним вогнищем малярії. Поява генетичної мутації, змінює форму еритроцитів, пов’язують із захистом від зараження малярійним плазмодієм. Відзначено, що люди, які є носіями дефектних генів, менш схильні до малярії.

Регіони поширення малярії
Фото: shutterstock.com
Синдром Ямагучі – форма гіпертрофічної кардіоміопатії, що зустрічається переважно в Японії.
Спадкова чутливість до алкоголю – у народів Крайньої Півночі, Японії, Кореї та деяких інших знижений рівень ферментів, що розщеплюють алкоголь. Тому вони швидше досягають стадії сп’яніння, ніж представники інших народів, у них частіше розвивається алкоголізм.

Хвороби, пов’язані з особливостями харчування

Національні хвороби можуть бути пов’язані з надлишком або нестачею в харчуванні деяких речовин. До таких захворювань відносять ендемічні хвороби, викликані дисбалансом в грунті і воді мікроелементів.

• Хвороба Кешана – ендемічна кардіоміопатія зустрічається в регіонах з низьким вмістом селену. Зона розповсюдження – Китай і райони Забайкалля.
• Ендемічний зоб – захворювання щитовидної залози, викликане нестачею йоду. Райони зобної хвороби є в Швейцарії, Німеччині, Франції, Іспанії, США та інших країнах. У Росії він буває на Уралі, Кавказі, Алтаї.
• Флюороз – відкладення фтору в організмі при його надмірному попаданні з навколишнього середовища. Проявляється появою плям на зубній емалі і ураженням скелету.

Деякі особливості живлення і національні традиції іноді призводять до розвитку патологій. Наприклад, квашиоркор – захворювання, відоме також під назвою «дитяча пелагра». Поширене в районах Африки та Азії, де їжа бідна білком, що призводить до розвитку тяжкої дистрофії.
У країнах Азії, де основною їжею був полірований рис, зустрічався гіповітаміноз вітаміну B1 (хвороба бері-бері) і пов’язані з ним неврологічні розлади.
Національної хворобою азіатських народів можна вважати і рак стравоходу – через традиції вживання надмірно гострої та гарячої їжі він діагностується на Сході частіше, ніж в інших регіонах.
У Росії з генетичних відхилень часто зустрічаються муковісцидоз, фенілкетонурія, спинальна аміотрофія і нейросенсорна приглухуватість.
У Чувашії народжується багато дітей з вродженим остеопорозом, а в Марій Ел і Удмуртії – з іхтіозом (генералізованим порушенням зроговіння шкіри).