• Будова квіткової рослини, вегетативні та генеративні органи. 

Виникнення та розповсюдженість квіткових

Квіткові, покритонасінні – самий великий відділ царства рослин. Квіткові рослини відомі ще з юрського періоду (150 млн. років назад). Вже у той час вони були досить високо розвинутими та розповсюдженими. Квіткові завоювали всю планету, сильно потіснивши колишніх домінантів (папороть та хвойні). Саме квіткові володарюють в листопадних лісах Північної Америки, в тропічних лісах Центральної та Південної Америки, Африки та Азії. Саме квіткові рослини людина вирощує на полях, городах та в садах. Квіткові – головна прикраса парків та оранжерей.

Відео 1. Життєвий цикл квіткової рослини.

Основні спільні ознаки всіх квіткових

Наявність провідної, чи судинної, системи – характерна ознака всіх квіткових рослин, які в усьому іншому можуть сильно відрізнятись. Ксилема та флоема у всіх квіткових складається з одних і тих самих, більш менш однаково розташованих елементі.

Характеристика вегетативних органів квіткових рослин

Усі органи квіткових рослин поділяються на вегетативні та генеративні. 
Квіткові здатні розмножуватись вегетативно, та унікальним для них шляхом – за допомогою квітки, органу що має багато варіацій, але підкорюється однаковому для всіх видів принципу.


Мал.1 Вегетативні органи квіткових

Листя

Основна частина поживних органічних речовин на Землі утворюється в листках квіткових рослин. Зазвичай лист складається з пласкої листової пластинки на черешку, що прикріплений своєю основою до стебла. В місці прикріплення знаходяться прилистки – два листоподібних виріста.  Але кожна з цих структур може бути відсутня.

Відео 2. Вегетативне розмноження листям.

Всередині листа знаходяться клітини, багаті на хлорофіл. Повітрообмін внутрішніх тканин листа з оточуючим середовищем відбувається через маленькі отвори в епідермісі, що дає змогу фото синтезуючим клітинам отримати вуглекислий газ та виділити кисень. Лист втрачає багато води через випаровування, що іноді може призвести до загрози існуванню всієї рослини. Він постачається водою через систему внутрішніх жилок, що утворюють густу розгалужену сітку. Клітини цієї провідної систему товстостінні , і вона грає роль скелета листа.


Мал.2 Розмноження листями.

Стебло

По провідним клітинам стебла вода з розчиненими в ній мінеральними солями постачається від кореня до жилок листа, в яких є клітини того ж типу. У молодому стеблі ксилема зазвичай утворює циліндр, що починається ще під землею і слугує жорсткою опорою для листків, квіток та плодів, здатний сильно потовщуватись та дерев’яніти, перетворюючись в міцний стовбур. Зовні від ксилеми розташована флоема, що транспортує органічні речовини. Вся інша частина стебла складається з м’якої тканини, іноді фото синтезуючої, в якій часто запасаються надлишки поживних речовин. Центральна частина стебла – серцевина – може руйнуватися, і тоді в стеблі на її місці залишається порожнина. Стебло з листям, квітками та плодами – пагон.

Корінь

Коренева система закріплює рослину в субстраті. В корені також знаходиться провідна тканина: ближче до центру ксилема, подалі від центру флоема. Корінь може накопичувати велику кількість запасаючих речовин, тому деяке коріння дуже велике. Крім опорної та запасаючої функції корінь забезпечує всмоктування. Вода з розчиненими в ній солями повинна постачатись з грунту в пагони та компенсувати втрати рослини. Всмоктування забезпечується кореневими волосками – численними виростами поверхневих клітин кореня в досить вузький зоні біля його кінчика. 


Мал.3 Розмноження коренями.


Мал.4 Значення вегетативного розмноження.

Загальні відомості про будову квітки

Квітка – це спеціалізований пагон або, що більш імовірно, система скорочених й тісно зближених пагонів, частини якої утворюють навколо верхівки декілька концентричних кіл або спіралей. Зовні знаходиться чашечка з зелених чашолистків, що прикривають інші частини квітки в бутоні. Ближче до центру розташовується віночок з яскравих пелюсток. Ще ближче до центру знаходяться пиляки, та безпосередньо в центрі – одна чи декілька маточок. Пиляки та маточки – це безпосередньо репродуктивні частини квітки – відповідно чоловічі та жіночі. Пелюстки та чашолистки можуть бути сильно видозмінені або відсутні, що не буде заважати виконувати квітці свою роль – розмноження.  Але  якщо квітка не має ні пиляка ні маточки – вона стерильна. У деяких видів стерильні квітки слугують для привернення уваги запилювачів.

Відео 3.Запилення за допомогою бджіл.

Квітка може мати лише чоловічі або лише жіночі органи розмноження. Або ті та інші одразу. Тобто існують одностатеві та двостатеві квітки. В свою чергу одностатеві квітки можуть знаходитись на одній рослині – однодомні, чи на різних – дводомні.


Мал.5 Квітка.
Насінина. Утворюється в зав’язку квітки та вміщає в собі зародок. Зріла насінина може довго перебувати у стані спокою, в очікуванні  сприятливих для проростання та розвиту умов. Тверда консистенція насінної шкірки захищає зародок від несприятливих умов. Деяке насіння вкрите довгими волосинами, що надає їм летючості і вони можуть розноситись вітром. Насіння, що було з’їдено птахами, не переварюється у шлунку та потрапляють у землю разом з екскрементами, іноді за кілометри від місця утворення. 
Доки насіння зріє всередині зав’язку, сам він може змінюватись та перетворюватись, іноді з іншими частинами квітки, на плід. Стінка його може бути соковитою, сухою, мати різну консистенцію та придатки. Іноді будова плоду допомагає насінинам мандрувати на великі відстані, що допомагає виду розповсюджуватись на все більших територіях. Плоди, що мають соковиту будову, падаючи, гниють та здобрюють землю.  Різноманіття плодів таке велике, а їх походження та складові такі неоднорідні, що не існує не тільки загальновизнаної класифікації, а навіть визначення слова «плід». 

Контролюючий блок

1 Які спільні ознаки мають квіткові рослини?
2 Які існують квітки?
3 Яка квітка не здатна до процесу розмноження?
4 Які плоди квіткових рослин ви знаєте?