Периферична нервова система. Матеріал для учнів 8 класу.

ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА (ПНС) - частина нервової системи, що здійснює зв’язок між ЦНС і органами. Утворюють систему нерви, нервові вузли, нервові сплетення, що розташовані за межами ЦНС. Периферична нервова система поділяється на три частини: вегетативну, чутливу й рухову. Вегетативна парасимпатична частина проводить нервові імпульси із ЦНС до внутрішніх органів і залоз. Вегетативна симпатична частина - чутливі нерви й чутливі волокна у складі змішаних нервів. Ці утвори передають імпульси від рецепторів різних частин тіла й органів чуття до ЦНС. Соматична (рухова) частина іннервує (підводить нервові імпульси) скелетні м’язи й забезпечує їхню швидку реакцію на подразнення.

Іл. 89. Частини периферичної нервової системи: 1 - вегетативна парасимпатична; 2 - вегетативна симпатична; 3 - соматична

Основними провідними шляхами периферичної нервової системи є нерви. Вони містять нервові волокна й поділяються на рухові, чутливі та змішані. А за місцем відходження розрізняють черепно-мозкові та спинномозкові нерви. Черепно-мозкові нерви відходять від головного мозку, проходять через певні отвори черепа й іннервують органи голови та шиї людини. Усі черепні нерви, крім блукаючого, іннервують верхню частину тіла. У людини 12 пар черепно-мозкових нервів, їх позначають римськими цифрами в порядку їх розташування, і кожний із них має власну назву. Наприклад: І пара - нюхові нерви, II пара - зорові нерви, X пара - блукаючі нерви (іннервує органи грудної та черевної порожнин). Спинномозкові нерви - парні нерви людини, що виходять з кожного сегмента спинного мозку. Ці нерви змішані, тому що містять рухові й чутливі нервові волокна. Їх у людини 31 пара. Кілька сусідніх спинномозкових нервів утворюють сплетення (шийне, плечове, поперекове, крижове), а потім розгалужуються на периферичні нерви. Останні також неодноразово розгалужуються та іннервують кілька м’язів.

Отже, периферична нервова система утворена широкою мережею нервів, вузлів та сплетень, за допомогою яких ЦНС отримує інформацію щодо стану довкілля та забезпечує діяльність внутрішніх та зовнішніх органів.

Яку роль виконує вегетативна нервова система в роботі внутрішніх органів людини?
Вегетативна (автономна) нервова система (ВегНС) - це частина периферичної нервової системи, що забезпечує іннервацію внутрішніх органів та ендокринних залоз. Засновником вчення про вегетативну нервову систему є англійський учений Джон Ленглі (1852-1925). Він запропонував назвати систему автономною, тому що її діяльність відбувається незалежно від нашої волі й свідомості. Вегетативна нервова система має особливості, що відрізняють її від соматичної:
- нервові центри розміщені в стовбурі головного мозку й спинному мозку;
- нервові волокна, що йдуть від центрів, перериваються вузлами, тому рухові шляхи складаються з 2 нейронів (перед- і післявузлового);
- нервові волокна не мають мієлінової оболонки, тому в них менший діаметр і невисока швидкість проведення імпульсів - 3-10 м/с;
- вищим відділом регуляції діяльності внутрішніх органів є проміжний мозок та підкірка, що відповідає за мимовільну рефлекторну регуляцію;
- ВегНС поділяється на два відділи: симпатичний і парасимпатичний.

Іл. 90. Вегетативна нервова система (симпатичний відділ - синій колір, парасимпатичний відділ - червоний колір)

Функції вегетативної нервової системи здійснюються рефлекторно. Починаються рефлекторні дуги вегетативних рефлексів нервовими закінченнями чутливих нейронів. Вони сприймають інформацію й передають її по чутливих волокнах до ЦНС. За участю вставних нейронів у ЦНС формується відповідь, яка подається руховими волокнами двох нейронів: перед- і післявузлового. Майже кожний внутрішній орган одночасно іннервується симпатичними й парасимпатичними волокнами. Це явище називається подвійною іннервацією. Симпатичний відділ виконує енергетичну функцію, пожвавлюючи діяльність органів в екстремальних умовах. Парасимпатичний відділ здійснює трофічну функцію, забезпечуючи відновлення можливостей органів під час відпочинку. Різна дія вегетативних нервів на робочі органи визначається дією різних речовин-медіаторів, що передають збудження через синаптичні щілини: у закінченнях симпатичних нервів виділяється адреналін, а в закінченнях парасимпатичних - ацетилхолін.

Отже, вегетативна нервова система здійснює подвійну іннервацію внутрішніх органів і забезпечує зміни їх діяльності, спрямовані на збереження гомеостазу.

Як відбувається регуляція рухової активності людини?
Соматична нервова система (СомНС) - це частина периферичної нервової системи, утворена руховими волокнами, що забезпечують іннервацію опорно-рухового апарату, шкіри й органів чуття. Особливості СомНС: а) рухові нервові волокна не перериваються нервовими вузлами; б) рухові нервові волокна мають відносно великий діаметр; в) швидкість проведення імпульсів по таких волокнах становить 30-120 м/с.
Виконання людиною різноманітних рухів і пози тіла пов’язані з роботою мотонейронів. Мотонейрони - це нервові клітини з дуже довгими руховими волокнами-аксонами, що передають сигнали з ЦНС до м’язів і відповідають за кожний їхній рух. Довгий відросток мотонейрона іннервує сотні м’язових волокон, утворюючи мотонейронну одиницю.

Отже, нервова регуляція рухової активності має рефлекторний характер і здійснюється ЦНС та чутливими й руховими шляхами нервової системи.