Перехід до багатоклітинності. Матеріал для учнів 6 класу.

Перехід до багатоклітинності

Пригадайте, які одноклітинні водорості ви знаєте. Що таке хлорофіл?
Ви ознайомилися з одноклітинними зеленими водоростями: хламідомонадою та хлорелою. Серед водоростей є також багато багатоклітинних видів.
Поява багатоклітинності стала важливим етапом у розвитку організмів на нашій планеті. Прикладом примітивних багатоклітинних організмів серед рослин є зелені водорості евдорина (мал. 77) та вольвокс (мал. 78, А). Ще донедавна їх вважали колоніальними організмами. Клітини евдорини та вольвоксу мають спільні риси будови і чимось нагадують хламідомонаду. Вони мають по два джгутики, дві скоротливі вакуолі, хлоропласти з вічком, одне ядро.
На перший погляд здається, що клітини цих організмів живуть незалежно одна від одної. Однак сучасні дослідження виявили, що в них одні клітини впливають на інші.
Так, в евдорині клітини розташовані в п’ять рядів у грудочці слизу. На одному з її полюсів розташовані дрібніші клітини, які не

здатні до поділу, тому не розмножуються. Клітини контактують між собою за допомогою власних оболонок. У вольвоксу контакти між клітинами щільніші: оболонки сусідніх клітин зростаються між собою.
У вольвоксу, крім дрібних, є й великі клітини, здатні до поділу. Вони дають початок дочірнім особинам. Через руйнування оболонки материнської особини дочірні виходять назовні (мал. 78, Б).
Статеве розмноження вольвоксу відбувається таким чином. Одні великі клітини дають початок дрібним чоловічим статевим клітинам.
Інші великі клітини дають початок єдиній великій жіночій клітині -яйцеклітині. Після злиття чоловічої і жіночої клітин запліднена яйцеклітина із часом дає початок новій особині.
На прикладі евдорини та вольвоксу ми спостерігаємо явище спеціалізації клітин. Воно полягає в тому, що виникають різні типи клітин, які різняться за будовою і функціями.

Що собою становить ульва? Погляньте на малюнок 79. На ньому зображено ульву, яку ще називають морським салатом. Ця багатоклітинна зелена водорість мешкає в морях, у тому числі й у Чорному. Трапляється здебільшого на мілководді, адже ульва - теплолюбна та світлолюбна рослина.
Зовні ульва нагадує яскраво-зелену пластинку з гофрованими краями. Завдовжки вона може сягати до 18 см і більше. В основі тіла рослини утворюються вирости - ризоїди. Подібно до коренів наземних рослин вони прикріплюють ульву до різних поверхонь, наприклад морського дна.
Клітини ульви зібрані у два шари. Кожна клітина має одне ядро та один пластинчастий хлоропласт.
Ульва слугує кормом для багатьох мешканців морів. Її вживають в їжу в Японії та Кореї. Водорість багата на вітаміни та такі необхідні людині хімічні елементи, як Ферум, Манган, Йод.
Отже, у багатоклітинних організмів клітини не лише спеціалізуються за будовою та функціями. Вони певною мірою взаємодіють між собою. У більшості багатоклітинних організмів окремі життєві функції (живлення, подразливість, розмноження тощо) виконують групи клітин, а не кожна клітина окремо.

Узагальнимо знання

Серед водоростей є і багатоклітинні (наприклад, евдорина, вольвокс, ульва та ін.) види.
У примітивних зелених водоростей евдорини та вольвоксу зібрані разом клітини можуть бути подібними за будовою та життєвими функціями. При цьому кожна клітина часто виконує всі життєві функції: живлення, дихання, розмноження.
В ульви клітини спеціалізуються на здійсненні певних функцій: одні забезпечують процеси фотосинтезу, інші - прикріплення до поверхонь тощо.