Вивчаємо рідну природу.

Денні хижі птахи

У повітрі „повис” птах, розміром з галку, з рудим поцяткованим оперенням, нечіткими темними „вусами” і довгим прямо зрізаним хвостом. Це – боривітер, птах родини соколових. Птах, тріпочучи крилами, з висоти підстерігає здобич. Голова його спрямована проти вітру, тому складається враження, ніби він бореться з вітром і хоче втриматись на одному місці або намагається летіти вперед. Ось чому його назвали боривітром. Побачивши польову мишу, птах каменем падає вниз і хапає свою здобич, летить до лісосмуги, звідки чується його різкий крик „клі-клі-клі”.
На Україні боривітри гніздяться у всіх природних зонах, але вони є малочислені. Характерні місця перебування – узлісся, заплавні, байрачні, острівні ліси, лісосмуги, крутосхили, кам’янисті скелі й урвища. У природі відрізняються від інших дрібних соколів, крім боривітра степового, рудим забарвленням.
Живляться переважно комахами, гризунами, ящірками, зрідка ловлять дрібних пташок.
Прилітають боривітри у березні – на початку квітня. Гніздяться в різноманітних умовах: у дуплах дерев, старих гніздах ворон, у щілинах скель і навіть у вентиляційних отворах, під дахами різних будівель. Самка боривітра відкладає 4-6 іржаво-рудих яйця, у перших числах травня. Насиджують обидва батьки 27-28 днів. Маленьких, сліпих і пухнастих пташенят самка охороняє і годує здобиччю, яку приніс самець. Відриваючи маленькі шматочки м’яса, самка вкладає їх у дзьоб пташенят. Майже місяць доводиться батькам піклуватися про пташенят, поки вони зможуть самостійно літати.
Осінній відліт боривітра відбувається у вересні-жовтні.
 
Канюк звичайний – птах родини яструбових, середнього розміру: маса тіла самців до 1 кг. , самок – до 1,2 кг. Дорослі птахи мають зверху буре забарвлення різних відтінків, із світлими кінчиками на перах. Низ тіла іржаво-рудий з темною поперечною смугастістю. Молоді птахи схожі на дорослих, але нижня частина тіла має не поперечний, а поздовжній темніший малюнок.
Канюк гніздовий, перелітний птах. Поширений по всіх лісових районах країни , включаючи заплавні і байрачні ліси, лісосмуги степової зони. Улюблені місця – ділянки старого листяного і мішаного лісу.
Голос канюка досить характерний – гучне, протяжне нявкання або канючення „кійа” або „кіу”, що часто повторюється (за що і дістав свою назву).
Живляться переважно миловидними гризунами, великими комахами, зрідка дрібними пташками, ящірками, жабами.
Прилітають навесні в кінці березня-на початку квітня. Свої гнізда канюк робить на високих деревах із сучків, гілочок, вимощують корінцями, мохом, вовною, пухом. У кладці 2-3 яйця зеленувато-білого кольору з бурими плямами. Насиджує переважно самка, 28-30 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько 4,5 місяця.
Канюк веде осілий і кочовий спосіб життя, у нашому регіоні зустрічаються цілорічно. Якщо відлітають на зимівлю, то у вересні-жовтні.


Кібчик – маленький сокіл, маса тіла самця до 160, самок – до 200 г. Дорослі самці темно-сірі, з каштаново-рудим животом, підхвістям і гомілкою. Дзьоб блакитно-сірий з чорним гачком. У самок голова, шия і нижня частина тіла світло-руді. Спина, поперек і хвіст – сірі, з темними поперечними смугами.
На Україні звичайні, місцями досить численні перелітні і гніздові птахи, які розповсюджені по всій територій країни. Улюблені місця перебування кібчика – невеликі масиви лісу, переліски, гайки, що чергуються з відкритими ділянками полів, лук, а також острівні ліси.
Живляться ці птахи переважно комахами, а ще полюбляють миловидних гризунів та ящірок.
Гніздяться нерідко колоніями, під час перельотів збираються зграями. Птахи дуже галасливі, крик, як і в інших дрібних соколів, - пронизливе скиглення „кі-кі-кі”.
Кібчики прилітають у квітні. Гнізда, як правило, не будують, а займають старі гнізда інших птахів. У кінці травня-на початку червня самка висиджує 5-7 іржаво-рудих з темними дрібними цятками яєць. Насиджувати можуть обидва птахи, але в більшості це самка, особливо перед вилупленням пташенят. Останні залишаються в гнізді близько місяця, а вилітають – у липні – на початку серпня.
Осінній відліт починається в кінці серпня і закінчується в кінці вересня.
Кібчик дуже корисний птах. Він знищує велику кількість шкідливих комах і гризунів, тому заслуговує ретельної охорони.

Лунь болотяний (очеретяний) – найбільший представник лунів фауни України. Маса самців до 600 г., самок – до 900 г. Дорослий самець має рудувато-вохристу з поздовжніми темними плямами голову. Спина темно-коричнева, надхвістя буре. Них тіла рудий, різних тонів. Доросла самка темно-бура, верх голови білувато-жовтий.
Поширений по всій країні, крім гірських районів; мігрує скрізь, іноді зимує на півдні, значно рідше трапляється взимку на решті території.
Характерні місця гніздування птахів – болота різного типу із заростями надводної рослинності, більше в плавнях, долинах і дельтах річок, по берегах лиманів.
У природі лунь болотяний визначається за рядом ознак: літає низько над очеретяними заростями; у шлюбний період виробляють у повітрі складні фігури. Голос у самців – гучне „куак-куак”, дзвінке „ке-ке-ке” або своєрідний пискливий крик „піюю-піюю”.
Живляться птахи переважно водяними птахами, їхніми яйцями і пташенятами, іноді водяними полівками, молодими ондатрами, можуть живитися і падаллю.
Луні прилітають у березні. Гніздяться в заростях очерету. Гнізда найчастіше на заломах або купинах. У кінці квітня – на початку травня самка насиджує 4-5 білих плямистих яєць і насиджує 33-35 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько 2 місяців. Відлітають на зимівлю в жовтні-листопаді

Підорлик великий – чималий, проте нечисленний птах у нашій місцевості. Маса самців до 2, самок – до 3,2 кг. Дорослі птахи темно-бурі, на покривних перах хвоста іноді є світлі плямки.
В Україні їх небагато, гніздиться на заході – у лісових масивах центральних і східних районів Полісся і Лісостепу, у центрі та на півночі країни. Полюбляє ділянки старих листяних та мішаних лісів, переважно у зволожених місцевостях.
Підорлик нерідко тримається на землі; політ легкий, помахи крил часті, під час ширяння постава крил обвисла.
Живляться птахи дрібними ссавцями, птахами, жабами, ящірками, поїдають також і мертвих тварин.
З’являються на початку квітня. Гніздо роблять із сучків, гілок на високих деревах. Свої гнізда під орлики використовують кілька років підряд, іноді займають гнізда інших птахів. Свою кладку самиця робить в кінці квітня – на початку травня. Насиджує 2 плямистих яєць 42-44 дні. Пташенята залишаються в гнізді трохи більше 2 місяців.
Відлітають на зимівлю в кінці вересня. Деякі птахи в теплі зими залишаються зимувати на півдні країни. Ці птахи є малочисленим і зникаючим видом, тому потребують охорони.
 

Балабан – великий сокіл, такий як сапсан. Маса тіла самців до 900 г., самок до 1,2 кг. У дорослих птахів голова білувата або кремова, з темними рисками, білими „бровами” і нечіткими темними „вусами”. Пера спини і верхні покривні пера крил бурі, зі світлою облямівкою. Низ білий з темно-бурими рисками, які утворюють поздовжній рисунок. Дзьоб сірий з темним гачком, ноги жовті.
Гніздиться головним чином в північних, центральних і південних областях України, під час міграції трапляється скрізь. Регулярно зимує в Криму та в деяких інших причорноморських районах, окремі особини зустрічаються іноді взимку на решті території країни.
Балабан полюбляє масиви старого високостовбурного лісу, який межує з відкритими степовими або польовими ділянками, де птахи добувають їжу.
Живляться живими тваринами, але віддають перевагу дрібним ссавцям – ховрахам, мишам, яких ловлять на землі, а також птахами – жайворонками, голубами, галками.
Гніздяться на високих деревах. Найчастіше займають гнізда інших птахів. У кінці квітня повна кладка складає 3-5 іржаво-рудих яйця. Період насиджування триває 28 днів. Пташенята залишаються в гнізді 40-45 днів.
Балабани – рідкісні зникаючі птахи. Кількість їх зменшується внаслідок зміни ландшафтів. Занесені до Червоної книги України.


Яструб великий (тетерев’ятник) – птах середніх розмірів. Маса самців до 1, самок – до 1,5 кг. Забарвлення птахів зверху сіре або сизувато-сіре. Голова зверху темніша, над оком біла „брова”. Низ білий з сірувато-бурими поперечними смугами. Дзьоб темно-сірий.
В Україні яструб великий – осілий птах Полісся, Лісостепу, гірських лісів. Живе у лісах біля відкритих просторів, восени і взимку трапляється у парках, нерідко поблизу населених пунктів.
Яструба великого у природі легко впізнати за сіро-смугастим забарвленням нижньої частини тіла. У польоті впадає у вічі довгий хвіст і широкі закруглені крила. Птахи мовчазні, лише біля гнізда в шлюбний період можна почути їхній голос – швидко повторювані звуки „к’є-к’є-к’є” або „кі-кі-кі”.
Полюють яструби із засідки, в основному серед дерев. Живляться переважно птахами (голубами, дроздами, сойками), ловлячи їх і у польоті, і на землі, і навіть на воді (качок). Крім того, нерідко нападають на ссавців (білок, мишовидних гризунів. кажанів).
На місце гніздування з’являються рано – у березні. Гнізда будують з гілок, мостять високо на деревах. Іноді захоплюють гнізда інших пташок. У квітні самка відкладає 2-3 яйця, зеленувато-білого кольору, і насиджує протягом 36-37 днів. Пташенята з0алишаються в гнізді близько 45 днів.
Частина птахів мігрує, частина залишається зимувати в різних районах країни. Яструб великий тепер є малочисленим видом, їхня популяція різко зменшилася, тому цей птах потребує охорони.

Підсоколик великий (чеглок) – невеликі соколи. Самці масою до 200, самки – до 300 г. Дорослі самці зверху бурі, із сивуватим відтінком. Горло, воло, груди і черево – білі, з поздовжніми чорно-бурими плямами. Від кута рота ідуть чорні смужки – „вуса”. Підхвістя руде, в самки з темними поздовжніми штрихами.
Підсоколик гніздиться на всій території України, крім Криму. Оселяється переважно в старих мішаних або листяних лісах, поблизу відкритих ділянок, полюбляє гаї серед річкових долин.
У природі підсоколик великий відрізняється від інших соколів розмірами, довгими гострими крилами, чорними „вусами”. Птах швидко літає, помахи крил чергуються з „ковзанням” у повітрі.
Живляться птахи переважно дрібними птахами, яких ловлять у повітрі, комахами, а також миловидними гризунами.
Гніздовий період починається в кінці квітня – травні. Свої гнізда будують завжди на деревах, або займають гнізда інших птахів. В кінці травня – на початку червня самка робить кладку з 2-4 плямистих яєць, які насиджує 28 днів. Пташенята залишаються у гнізді місяць.
Осінній відліт птахів відбувається у другій половині вересня – на початку жовтня. Зимують у Південній Африці і Південно-Східній Азії. Кількість цих птахів незначна.

Шуліка чорний – птах середнього розміру. Маса самців до 900, самок – до 1200 г. У дорослих птахів верх темно-бурий, голова світліша; низ бурий або рудувато-бурий, з чорною строкатістю. Хвіст бурий, слабо вирізаний, з вузькими темно-бурими смугами. Дзьоб темно-бурий. 
Шуліка гніздовий, перелітний птах, зрідка зимуючий. В Україні звичайні і досить численні птахи всіх лісистих районів, включаючи заплавні і байрачні ліси степової зони. Гніздяться в лісах різного типу, але улюблені їх місця – ділянки старого листяного або мішаного лісу.
У польоті іноді довго ширяє, розчепіривши хвоста і крила. Часто тривалий час кружляє у повітрі. Іноді над водою, виглядаючи здобич.
Живляться шуліки різноманітною їжею: дрібними гризунами, комахами, плазунами, рибою. Охоче поїдають падаль.
На місця гніздування шуліки прилітають в кінці березня – на початку квітня. Гнізда роблять на деревах, у розгалуженні гілок. Це досить велика споруда із сучків, паличок, стебел трав, вимощене травою, шерстю, шматками паперу. Повна кладка з 2-4 білих плямистих яєць у кінці квітня – на початку травня. Насиджує самка близько 30 днів. Пташенята лишаються в гнізді 6 тижнів.
Зимують шуліки в Африці та Південній Азії, відлітають у вересні – першій половині жовтня.
У природі чорні шуліки відіграють роль санітарів, які поїдають падаль, слабких і хворих тварин. Знищують також дрібних гризунів. Та іноді можуть нашкодити в господарстві, схопивши курча чи каченя.


Яструб малий (перепелятник) – типовий представник родини яструбових, що відрізняється від тетерев’ятника меншими розмірами, забарвленням. Поширений майже по всій території України. Самка цього птаха значно більші за самців. Забарвлення дорослих птахів зверху темно-сіре (в самців) або буре (в самок). Низ тіла білий, з рудими або білими поперечними смугами. Підхвістя у птахів біле. Перепелятники мають руді щоки, а над оком у них нерідко буває білувата „брова”.
Улюблені місця перебування цих птахів – молоді ліси, чагарники, узлісся, лісові галявини, полезахисні смуги тощо. Перепелятники літають низько над землею, ганяють дрібних пташок, ловлять їх у кущах.
Живляться переважно дрібними птахами, рідше мишовидними гризунами. Перепелятники гніздяться з року в рік на одній території, проте кожен рік влаштовують нове гніздо поблизу від старого. Гніздо роблять на деревах з гілок, паличок, не дуже високо над землею. Повна кладка, яку самка відкладає у другій половині травня, - з 4-6 білих з сіруватими плямами яєць. Самка насиджує 32-35 днів, а в цей час самець приносить їй їжу. Пташенята знаходяться в гнізді 37-40 днів.
Численність малих яструбів значно зменшилась, через нещадний відстріл: люди вважали цих птахів шкідниками і знищували їх як хижаків. На даний час ці птахи менш численні, але поблизу птахоферм і в населених пунктах від цього малого розбійника доводиться оберігати молодих свійських птахів.