Сукуленти

Декоративний седум — типовий листяний сукулент

Сукуле́нти (від лат. succulentus — «соковитий») — рослини, що мають спеціальні тканини для запасу води

Місця зростання

Група сукулентів в цілому охоплює понад 10 000 видів (майже 4 % судинних рослин).^[1] До даної обширної групи належать рослини різного географічного походження. Особливо характерні сукулентні рослини для флори засушливих регіонів Південної та Північної Америки (кактуси, ехеверії, агави), Південної Африки (аргіродерми, швантезії, літопси, конофітуми, плейоспілоси, хавортії, гастерії), Східної Африки та Мадагаскару (алое, аденіуми, пахіподіуми), Західної Африки та Канарських островів (еоніуми), де вони ростуть поодиноко або великими групами часто в умовах різкої нестачі вологи.

Морфологічні та фізіологічні особливості

Епідерміс сукулентних рослин зазвичай має дуже потовщену кутикулу, стебла та листя часто вкриті восковим шаром і багаточисельними волосинками. Для них характерна форма стебла з малою площею випаровування, повна відсутність листя або своєрідна будова та їх розміщення. До того ж ці рослини володіють особливим типом метаболізму, який дозволяє економно витрачати, накопичену у вологий період воду.

Різновиди

Сукулентні рослини надзвичайно різноманітні: серед них є трав'янисті рослини та чагарники, малюки розміром 2-3 см та великі рослини, в природніх умовах досягаючі у висоту 6 м. Сукулентні рослини не зв'язані між собою загальним походженням, їх схожі риси викликані схожими умовами проживання. Тому — це категорія не ботанічна, а скоріш фізіологічна; такі рослини зустрічаються в найрізноманітніших родинах. В повному складі до сукулентів відносяться всі представники родини Аїзові, а також багато родів родин Ластівневі, Товстянкові, Агавові, Асфоделові, Молочайні. Сукуленти є навіть серед таких родин як Ароїдні (заміокулькас), Бромелієві (діккія), Виноградові (циссус чотирикутний). Багато видів сукулентів занесені до «Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори», а також до «Червоних списків рослин» країн світу.

Класифікація

Розрізняють стеблові та листяні сукуленти.

Стеблові сукуленти: зберігають вологу в потовщеному, часто ребристому, стеблі. Листя як правило дрібне або редуковане в колючки. Прикладом можуть служити кактуси та деякі види молочаїв (Euphorbia). Серед стеблових сукулентів можна виділити підгрупу, звану каудексоформною. Ці рослини запасають вологу у дуже потовщеній частині стебла або кореня — каудексі. Представниками каудексоформних є аденіум, ятрофа, аденія, пахіподіум.
Листяні сукуленти: зберігають вологу в товстому листі. Приклади: ехеверія, літопс, алое, агава, хавортія.

Сукуленти в Україні
Окрім приватних колекцій та ботанічних садів, сукуленти зустрічаються на території України в дикій природі. Серед них є, як «місцеві мешканці», такі, як молодило та очиток, так і «варяги», що акліматизувалися в наших умовах. Насамперед, це деякі види опунцій, що зустічаються в дикій природі на південному узбережжі Криму.

Застосування

Сукулентні рослини широко застосовуються в озелененні житлових приміщень при створенні мікроландшафтних композицій та любительських колекцій. Оригінальність зовнішності в них поєднується з надзвичайною невибагливістю. Уродженці посушливих районів, вони чудово переносять сухе повітря квартир. Для доброго росту більшості з них потрібні легкий, вологопроникний ґрунт, яскраве сонячне освітлення, помірний полив в період росту, прохолодне та майже сухе утримання в період спокою, який у більшої частини видів припадає на зиму. Багато видів сукулентів протягом всього року легко розмножуються стеблами і листовими черенками. У медицині, в тому числі і народній отримали широке застосування алое та каланхое. В фармакології також застосовуються деякі види агав, з яких виробляють гормональні препарати, та гудія, яку використовують як засіб для зниження ваги. Opuntia ficus-indica і зараз залишається одним з найулюбленіших харчових рослин мексиканців. Опунції ж вирощують в якості живих загорож. З агав виробляють алкогольні напої: пульке, мескаль та текілу.