понеділок, 14 грудня 2015 р.

Різноманітність плазунів,Матеріал для 7 класу,




Тип хордові. Клас плазуни, або рептилії



Чи можуть плазуни літати?

Плазуни — це справжні наземні хребетні тварини, розмноження яких відбувається на суходолі. Навіть ті види, що живуть у воді, повертаються на суходіл для розмноження.
До плазунів відносяться ящірки, змії, черепахи та крокодили.
У нашій країні найпоширенішим представником класу Плазуни є прудка ящірка (мал. 124).
Тіло ящірки складається із голови, тулуба з двома парами п’ятипалих кінцівок і хвоста. Зовні воно вкрите лусками і щитками коричнево-сірого або зеленого кольору. На спи ні ящірки є темні смуги і плями.
Навесні, у пору розмноження, забарвлення самців прудкої ящірки змінюється на яскраво-зелене, а їхнє горло може ставати яскраво-синім.
Коли ящірка росте, то вона, як і всі плазуни, линяє. Але старий роговий покрив у ящірок відпадає шматками, тоді як змії, скидають його цілком, як панчоху.
Голова прудкої ящірки має овальну форму. Бона вкрита щитками, які за розміром більші, ніж ті, що вкривають тіло. Рот в ящірки має щелепи з однаковими, дрібними зубами, якими вона утримує здобич. Із рота у прудкої ящірки постійно висовується довгий тонкий язик. Язик у плазунів є органом дотику і смаку. Над ротом помітна пара ніздрів.
Очі ящірок, як і в усіх наземних хребетних, захищені повіками. Але у ящірки є ще й третя повіка — напівпрозора мигальна перетинка, за допомогою якої око постійно зволожується.
По боках голови ящірки помітні барабанні перетинки, що знаходяться на дні неглибоких заглиблень (лал. 125). Під барабанними перетинками міститься середнє вухо.
Голова з тулубом у ящірки з’єднується короткою товстою шиєю, яка дозволяє їй повертати голову і спритно ловити здобич.
Прудка ящірка — це хижак, який полює на комах (жуків і коників), а іноді й на дощових червів.
Тіло у ящірки дещо приплюснуте. а хвіст довгий. Прудка ящірка, як і деякі інші види ящірок, у разі небезпеки може відкидати хвіст. Це відволікає хижака, а ящірка у цей час ховається. Пізніше хвіст відновлюється.
Ноги у ящірки широко розставлені по боках тіла, й тому черево знаходиться дуже близько до поверхні землі. Звідси й походить назва класу — Плазуни. Передні й задні ноги ящірки мають по п’ять пальців з гострими кйтя.чи, які допомагають швидко пересуватися, чіпляючись за поверхню, і навіть лазити по деревах або чагарниках.
Серед сучасних плазунів немає видів, здатних до активного польоту. Проте відомо кілька видів ящірок, які можуть здійснювати планеру-вальний політ. Наприклад, летючий дракон (мал. 126) — ящірка, що мешкає в лісах Малайзії й Індії. По боках її тіла є складки шкіри, що розправляються за допомогою ребер, утворюючи «парашут». Завдяки цьому летючий дракон може пролетіти більш, ніж 20 м.
Здатністю до шіанерувального польоту володіють також деякі деревні змії, що мешкають у джунглях Південно-Східної Азії. Під час польоту зазвичай циліндричне тіло змії стає пласким, бо вона розправляє ребра. Таким чином змії можуть пролетіти кілька десятків метрів.
Опорно-рухова система. Скелет ящірки, так само як і у амфібій, складається з черепа, хребта та скелета кінцівок. Череп у рептилій міцніший, ніж у земноводних, завдяки черепній коробці з шіоских кісток.
Хребет у ящірки складається з шийного, тулубового, крижового і хвостового відділів.
Шийний відділ є гнучким, що сприяє рухливості голови. До хребців тулубового відділу причленовані ребра. Праві і ліві ребра, які знаходяться ближче до голови, з’єднані грудиною й утворюють грудну клітку.
Травна система ящірки починається з рота. У ротовій порожнині їжа змочується слиною, що надходить із слинних залоз. Із ротової порожнини по стравоходу їжа рухається до шлунка, де починається її травлення. Із шлунка частково перетравлена їжа надходить у кишечник, куди відкриваються протоки печінки, жовчного міхура і підшлункової залози (мал. 127). Тут завершується травлення і відбувається всмоктування поживних речовин. Неперетравлені залишки їжі надходять у розширену частину товстої кишки (клоаку) і виводяться з організму.
Maл. 127. Схема будови прудкої ящірки: 1 — серце; 2 — легеня; 3 — печінка;
4 — жовчний міхур; 5 — шлунок; 6 — підшлункова залоза; 7 — кишечник;
8 — нирка; 9 — кровоносна судина; 10 — чоловіча статева залоза
У деяких змій (отруйних) частина слинних залоз продукує отруту. Такі змії вбивають жертву, вприскуючи отруту через канали, що є в отруйних зубах, довших за інші зуби. З давніх-давен існувала хибна думка, що змії вводять отруту своїм довгим язиком, який називали жало. Але ви вже знаєте, що язик у рептилій — це орган дотику і смаку, а отрута вводиться через зуби.
Дихальна система рептилій — це парні легені, що побудовані складніше, ніж у амфібій. На внутрішній поверхні легень у рептилій багато складок, що значно збільшують поверхню для газообміну. Крім того, у плазунів є грудна клітка, яка розширюється й звужується завдяки роботі спеціальних м’язів, що містяться між ребрами. Це дозволяє ефективніше вентилювати легені (втягувати і витискувати повітря). На відміну від амфібій, у плазунів газообмін через шкіру не здійснюється.
Кровоносна система плазунів схожа за будовою на кровоносну систему земноводних. Серце у плазунів трикамерне. Воно складається з двох передсердь і шлуночка. Проте у шлуночку серця рептилій, на відміну від земноводних, є неповна перегородка. При скороченні шлуночка перегородка впирається у стінку серця і відокремлює ліву і праву частини шлуночка одна від одної. При цьому бідна та багата на кисень кров не змішуються. Завдяки скороченню шлуночка бідна на кисень кров спрямовується до легенів, де збагачується киснем і повертається до лівого передсердя (мале коло кровообігу). Багата на кисень кров надходить до внутрішніх органів, віддає кисень і накопичує вуглекислий газ та повертається до правого передсердя (велике коло кровообігу). При розслабленні стінок шлуночка перегородка відкривається і відбувається часткове змішування крові із правого і лівого передсердь. Часткова перегородка у шлуночку серця робить газообмін у рептилій ефективнішим, ніж у земноводних.
У крокодилів часткова перегородка зрослася. Отже, у них чотирикамерне серце, що запобігає змішуванню крові із правого і лівого передсердь і робить газообмін інтенсивнішим.
У рептилій, так само як у риб і земноводних, температура тіла залежить від температури навколишнього середовища. Часто можна спостерігати, як ящірки вранці нерухомо сидять на сонці, щоб збільшити температуру тіла, що необхідно для активного руху і пошуку здобичі.
Нервова система у рептилій складніша, ніж у земноводних, завдяки збільшенню всіх віддалів головного мозку. їхні органи чуття краще, ніж у амфібій, пристосовані до наземного способу життя. Очі рептилій можуть рухатися завдяки спеціальним м’язам, що дозволяє їм бачити нерухомі предмети. Добре розвинені у рептилій і органи нюху та дотику (більшість — на язику). У деяких змій, що полюють на теплокровних тварин (температура тіла яких вища за температуру довкілля), розвішені органи температурного чуття, які дозволяють їм знаходити свою здобич навіть у повній темряві.
Слух у рептилій розвинений гірше, ніж інші відчуття. Тому рептилії швидше реагують на коливання ґрунту, аніж на звук, що поширюється повітрям.
Видільна система рептилій — це пара невеликих нирок, що містяться у задній частині тіла. Сеча спочатку надходить у клоаку, а звідти у сечовий міхур. Після наповнення сечового міхура сеча знову надходить у клоаку і виділяється назовні.

Немає коментарів:

Дописати коментар