Будова клітин прокаріотів і еукаріотів.

 Клітинні мембрани. Поверхневий апарат клітини, його функції

Конспект для учнів 6 класу.

Будову, хімічний склад, процеси життєдіяльності клітин вивчають за допомогою різноманітних методів: світлової та електронної мікроскопії, прижиттєвого вивчення, центрифугування тощо.

Клітина - основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система. Виняток становлять віруси, які є неклітинними формами життя. залежно від наявності сформованого ядра, усі клітинні організми поділяють на прокаріоти та еукаріоти. Прокаріоти - організми, які не мають сформованого ядра. У таких клітинах є тільки ядерна зона, де міститься молекула ДНК, з органоїдів - лише рибосоми. До прокаріотів належать бактерії та ціанобактерії (синьо-зелені водорості). Еукаріоти - організми, що мають чітко сформоване ядро і всі основні структурні компоненти клітини. До еукаріотів належать рослини, тварини, гриби. Клітина еукаріот має складну будову - в її складі 3 основних взаємо­пов’язаних частини: зовнішня клітинна мембрана (у рослин і грибів є додаткова оболонка); цитоплазма і в ній органели; ядро. Зовнішня клітинна мембрана - двомембранна клітинна структура, що складається з подвійного шару фосфоліпідів, які своїми гідрофобними кінцями з радикалів вищих жирних кислот обернені один до одного; ззовні розташовуються гідрофільні залишки фосфорної кислоти та гліцерину. У біліпідний шар мембрани вкраплені молекули білків, одна частина яких пронизує мембрану наскрізь, а інша розташовується на поверхні або част­ково занурена в неї. Із зовнішнього боку мембрани з білками і ліпідами з’єднані вуглеводи. Клітинна мембрана має вибіркову проникність, захищає клітину, регулює надходження речовин і обмін із зовнішнім середовищем, підтримує певну форму клітини. Речовини надходять в клітину дифузно (низькомолекулярні іони); завдяки осмосу (вода); активним транспортом (через спеціальні білкові канали) із затратою енергії; за допомогою ендоцитозу (великі частинки). У цитоплазмі, для якої характерний напіврідкий стан, знаходяться всі органели.

Будова рослинної клітини   Практична робота  Ознайомтеся з будовою рослинної клітини, розглянувши в мікроскоп препарат шкірочки цибулі. Для цього з цибулини городньої цибулі зніміть зовнішні сухі луски. Потім від білої м’ясистої луски голкою відокремте маленький шматочок то­ненької прозорої шкірочки. Піпеткою або скляною паличкою нанесіть на предметне скло одну-дві краплі чистої води й опустіть у воду шматочок знятої шкірочки. Щоб шкірочка лягла рівно, її треба обережно розпря­мити в краплі води кінчиком голки. У воду добавте краплю розчину йоду; закрийте шкірочку тонким накривним скельцем. Препарат готовий, його можна помістити на предметний столик мікроскопа й розглядати.

Під мікроскопом видно довгасті клітини шкірочки луски цибулі, які. щільно прилягають одна до одної. Кожна кліти­на має щільну прозору оболонку, у якій місцями є тонші ді­лянки — пори. Під оболонкою міститься жива безбарвна в’язка речовина — цитоплазма. Цитоплазма повільно рухається. Від сильного нагрівання і заморожування вона руйнується, і тоді клітина гине. У цитоплазмі міститься невелике щільне тільце — ядро, в якому можна побачити ядерце. За допомогою електронних мікроскопів було встановлено, що ядро клітини має дуже складну будову. Майже в усіх клітинах, особливо в старих, добре помітні порожнини — вакуолі. Вони заповнені клітинним соком. Клі­тинний сік — це вода з розчиненими в ній цукрами та іншими органічними і неорганічними речовинами. У клітинному соку можуть бути барвники, які надають синього, фіолетового, мали­нового забарвлення пелюсткам та іншим органам рослин. Клі­тинного соку часто буває так багато, що цитоплазма відтісняється до оболонки, а всю центральну частину клітини займає одна велика вакуоля. Клітинного соку багато в клітинах спілих плодів і соковитих, м’ясистих органів рослин. Розрізуючи спілий плід або іншу соковиту частину рослини, ми пошкоджуємо клітини, і з їхніх вакуоль витікає сік. У цитоплазмі рослинної клітини є численні дрібні тільця — пластиди. При великому збільшенні пластиди добре видно. У клітинах різних органів рослин кількість їх неоднакова. У квіткових рослин пластиди бувають зелені, жовті або оран­жеві й безбарвні. У клітинах шкірочки луски цибулі пластиди безбарвні. Від кольору пластид і від барвників, що містяться в клітинному соку, залежить забарвлення тих чи інших частин рослин. Зелені пластиди називають хлоропластами. Забарвлення, форма і розміри клітин різних органів рослин дуже різноманітні.