Це цікаво. Досліджуємо світ навколо нас.

                                 Топ-10 винаходів у галузі медицини та біології

      За час існування галузі медицини та біології, було здійснено ряд відкриттів. Нижче описано 10 найважливіших із них.

10. Шприц

      У 1835 році французький лікар Чарльз Габріель Парваз винайшов шприц для ін’єкцій хлориду заліза. Шприц складався з срібного циліндра і кришки корпусу насоса. Циліндр мав фіксовану внутрішню насадку, яка загвинчувалась по спіралі. Фурньє в 1895 році винайшов скляний шприц щоб витягувати рідини з тіла. Поршень був вдосконалений і тепер він просто ковзав.
      У 1946 році Блез Паскаль зробив шприц для наукового використання. Цим шприцом вводили проносні клізми. Таким чином поступове вдосконалення дало нам шприц, яким ми його знаємо зараз.

9. Стетоскоп

      Прослуховування звуків внутрішніх органів, підсилених за допомогою приладів, почалося в 19 столітті. У 1816 році француз Рене Теофіль Гіацинт Лаеннек винайшов дерев’яну трубку, яка була здатна ізолювати органічні шуми від навколишнього середовища і робила їх голоснішими. Він слухав звуки лише одним вухом. Пізніше, для зручності почали використовувати дві порожнисті трубки, після чого звуки можна було слухати двома вухами. Лаеннек зробив два види стетоскопа: один представляв собою порожнисту трубку, щоб дослідити грудну клітку загалом, а другий – міцну трубку для вивчення безпосередньо серця. Перший тип розроблений у двох варіантах – один був циліндричний і використовувався для прослуховування змін у голосі, другий стетоскоп був розгалужений та мав вихід на два вуха, для прослуховування дихання.

8. Вакцинація

      В 18 столітті на заході була відкрита анти-вакцина проти віспи. Вперше вакцина була застосована в Китаї даоським монахом в 10-му столітті до нашої ери. Винахід ґрунтувався на основі філософських принципів: добро перемагає зло. Процес вакцинації здійснювався шляхом імплантації декількох ослаблених мікробів через ніздрю. Метод згадується в деяких китайських текстах. Культури ослаблених мікробів зберігалися в закритих колбах, подалі від тепла і світла.

7. Контактні лінзи

      У 1887 році німецький лікар-офтальмолог A. Фік винайшов перші лінзи, тепер відомі як контактні лінзи. Німецька фірма «Farben» перейняла ідею Фіка і зробила деякі лінзи з оргскла, які були легшими, хоча їх виробництво і використання було складнішим. У 1956 році англієць Норман Бієр зробив лінзи меншого діаметру, які не покривають все очне яблуко. Вони були зроблені з метакрилату і з легкістю використовувались пацієнтами.
      Американська фірма «Softsite» вдосконалила технологію і зробила лінзи м’якими та набагато зручнішими.

6. Контрацептиви

      Контрацепція практикується з давніх часів. Стародавні документи дають уявлення про використанні вагінальних тампонів, які були просочені різними речовинами, наприклад, такими як мед, оливкова олія, сік цибулі та ін. Презервативи створили в 16-му столітті, щоб запобігти венеричним захворюванням. Починаючи з 1840 року вони виготовлялись із вулканізованої гуми, а після 1930 року – з латексу.
      В 19 столітті з’явилися внутрішньоматкові пристрої. Вони використовувалися в області шийки матки. Це була спрощена форма тампона. Німецький лікар Р. Ріхтер зробив першу спіраль.
      У 1921 році, австрієць Людвіг Хаберланд розробив протизаплідні таблетки. Американці Аллен і Кут відкрили гормон прогестерон. В 1929 році американцем Грегором Пінкусом було сформоване наукове підтвердження того, що прогестерон можна використовувати, як протизаплідний засіб.

5. Електрична стимуляція серця

      У 1774 році англійський лікар реанімував дитину, яка впавши з другого поверху була визнана мертвою. Вдалося це зробити за допомогою електричних імпульсів.
      У 1802 році француз П’єр Анрі Ністен працював над відновленням мертвого серця засуджених на смертну кару.
      У 1871 році німець Ф. Штейнер реанімував свого пацієнта, який знепритомнів і не міг прийти до тями. Він імплантував голку в його серце, а потім передав слабкий електричний струм.
      У 1889 році американець Д. Маквіліам запропонував ритмічну стимуляцію змінним струмом. В результаті, йому вдалося відновити діяльність серця, що зупинилося.

4. Штучна нирка

      Американці Д. Абель, Л. Раунтрі і B. Тернер винайшли першу штучну нирку. Вона складалась з безлічі пористих труб, занурених в колоїдний розчин. Завдання апарату - детоксикація крові собак. Але основною метою було створення фільтру для зовнішньої циркуляції крові з уникненням згортання. У 1945 році, голландець В. Колффом зробив першу штучну нирку, беручи до уваги всі вищевказані факти. Нирка Колффома могла допомогти людині, що страждає нирковою недостатністю. Протягом багатьох років розмір апарату було значно зменшено, і тепер пацієнти можуть використовувати мобільні пристрої і проводити діаліз в домашніх умовах.

3. Розтин

      Грецький лікар Гален, першим усвідомив важливість розтину. Перші експерименти він проводив на мавпах та свинях і вивчаючи гортанний нерв дійшов висновку, що людське тіло потрібно також вивчати по частинах. Близько 15-го століття, розтин було дозволено частіше в разі підозрілої смерті. Коли папа Олександр V помер раптово в 1410 році, було наказано розітнути його тіло.
      Знаменитий фламандський лікар Андре Весале прославився тим, що в 1537 році створив кафедру анатомії і хірургії і вказав на розтин як основу медицини.

2. Штучне серце

      Радянським дослідником Володимиром Петровичем Деміховим імплантовано перше штучне серце собаці. Голландець Віллем Колффом повторила спробу. Телята, яким було вживлено серцевий імплантат проживали приблизно 90 хвилин.
      У 1982 році Колффом імплантував штучне серце людині, яка прожила 112 годин. Американець Роберт Ярвік вдосконалив штучне серце. Воно було зроблено з алюмінію і поліуретану, і пізніше назване «Jarvik – 7». Воно складалося з двох насосів, які функціонували як два природних шлуночка, але обладнання було досить великих розмірів і мало багато недоліків. В подальшому з розвитком науки, штучне серце стало таким, яким воно є зараз.

1. Штучна кров

      У 1933 році американці Кларк і Голлан проводили експеримент: вони занурили кілька мишей в рідину, яка заповнила їх легені і повинна була убити. Але миші залишилися живі. Цією рідиною була емульсія фторвуглеводу у воді. Справа в тому, що молекули фторвуглеводу зв’язані зі значною кількістю кисню, присутнього у воді. Це і був перший замінник крові. У 1967 році американець А. Генрі Словітер вводив фторвуглеводну емульсію кроликам разом з фізіологічним розчином з вмістом деяких білків. Він виявив, якщо вводити рідину більше 1/3 об’єму крові, то тварина може померти, тому що діоксид вуглецю не може ефективно переносити кисень.
      Японцем Ріохі Наіто, проведено перший експеримент на людині. Він вводив по 200 мл. розчину в кров.
      На жаль, повноцінного аналогу крові людини досі не розроблено, тому ці рідини можуть бути лише незначним доповненням, а не повною заміною.

      Науковці всього світу працюють над проблемою продовження життя людини. Можливо в недалекому майбутньому ми отримаємо еліксир безсмертя.