ОДНОКЛІТИННІ ВОДОРОСТІ
Конспект для учнів 6-А класу
Одним із найчисленніших відділів водоростей є Зелені водорості. Свою назву - зелені водорості - ці рослини дістали тому, що в їхніх клітинах переважає пігмент хлорофіл. Саме він надає цим організмам зеленого забарвлення. Зелені водорості запасають крохмаль. У їхніх клітинах є вакуолі, заповнені клітинним соком. Зеленим водоростям притаманні різні способи розмноження: нестатеве, вегетативне та статеве.
Поширеними представниками зелених водоростей є одноклітинні: хламідомонада, хлорела та вольвокс (мал. 130), а також багатоклітинні: улотрикс, спірогіра, хара (мал. 133, 134).
Чим характеризуються одноклітинні зелені водорості? Хламідомонада - це прісноводна мікроскопічна одноклітинна рослина (мал. 130).
Мал. 130. Одноклітинні зелені водорості
Вона мешкає у різноманітних прісних водоймах, а також лісових ґрунтах. На передньому кінці її грушоподібної клітини розташовані два джгутики, за допомогою яких рослина плаває у товщі води.
У клітині хламідомонади, крім великої вакуолі з клітинним соком, є дві невеликі скоротливі вакуолі. Які ж їхні функції? Ці органели є в одноклітинних водоростей і тварин, які мешкають у прісних водоймах. За фізичними законами вода надходитиме у клітину, де концентрація солей нижча, ніж у навколишньому середовищі. Тому, якщо з клітини не видаляти надлишок води, яка безперервно надходить до неї з довкілля, клітина просто зруйнується. Щоб цього не сталося, скоротливі вакуолі мають періодично виводити зайву воду з клітини. Отже, скоротливі вакуолі регулюють тиск усередині клітини.
У клітині хламідомонади також можна побачити одне велике ядро, зелений хлоропласт, форма якого нагадує чашу, а також червону пляму - вічко. Вічко бере участь у сприйнятті світла. Рухаючись, хламідомонада за допомогою вічка знаходить найсприятливіші умови для фотосинтезу. За умов нестачі або відсутності світла хламідомонада може втрачати хлорофіл і здатність до фотосинтезу. Тоді хламідомонада живиться, поглинаючи розчинені у воді органічні речовини через оболонку клітини.
Хламідомонада може розмножуватися нестатево і статево (мал. 131). Нестатеве розмноження здійснюється за допомогою дводжгутикових спор. Вони утворюються всередині материнської клітини. Згодом спори залишають оболонку материнської клітини та виходять у воду. Вони швидко виростають і вже через добу набувають здатності до розмно-^кення.
Мал. 131. Нестатеве (1) і статеве (2) розмноження хламідомонади
Статеве розмноження здебільшого спостерігають за настання несприятливих умов (зниження температури води, пересихання водойм). Гамети, виходячи з материнських клітин у воду, попарно зливаються і утворюють зиготу. Зигота вкривається товстою оболонкою і в такому стані добре витримує замерзання та висихання. Несприятливі періоди хламідомонада здатна переживати у нерухомому стані. При цьому клітина втрачає джгутики і її оболонка може ослизнюватися. Такий стан може тривати досить довго.
Інший представник одноклітинних зелених водоростей - хлорела (мал. 132). На відміну від хламідомонади, хлорела поширена як у прісних, так і у солоних водоймах, а також на зволожених ґрунтах. Клітини хлорели можуть вступати в мутуалістичні взаємозв'язки з одноклітинними та багатоклітинними тваринами. Кулясті клітини хлорели не мають вічка і джгутиків. Ця водорість розмножується виключно нестатевим способом - за допомогою нерухомих спор.
Ще один представник прісноводних зелених водоростей - вольвокс. Він живе у товщі води озер, річок, боліт і навіть калюж. Його колонії мають вигляд невеликих (до 2 мм у діаметрі) рухомих зелених кульок (мал. 130). Вони складаються зі значної кількості (до 20 тис.) клітин, кожна з яких загалом подібна до хламідомонади. Ці клітини з'єднані між собою, всередині колонія заповнена драглистою речовиною. Вольвокс здатний розмножуватись як нестатевим, так і статевим способом.
Мал. 132. Розмноження хлорели
Терміни і поняття, які потрібно засвоїти
скоротливі вакуолі
ПідсумкиЗелені водорості - це одноклітинні, колоніальні чи багатоклітинні організми, які містять ті самі пігменти, що і вищі рослини, та запасають крохмаль. Вони поширені у водоймах усіх типів та на зволожених ділянках суходолу. Зелені водорості можуть вступати у симбіоз з іншими організмами. Представники одноклітинних зелених водоростей - хламідомонада, хлорела, вольвокс.
Конспект для учнів 6-А класу
Одним із найчисленніших відділів водоростей є Зелені водорості. Свою назву - зелені водорості - ці рослини дістали тому, що в їхніх клітинах переважає пігмент хлорофіл. Саме він надає цим організмам зеленого забарвлення. Зелені водорості запасають крохмаль. У їхніх клітинах є вакуолі, заповнені клітинним соком. Зеленим водоростям притаманні різні способи розмноження: нестатеве, вегетативне та статеве.
Поширеними представниками зелених водоростей є одноклітинні: хламідомонада, хлорела та вольвокс (мал. 130), а також багатоклітинні: улотрикс, спірогіра, хара (мал. 133, 134).
Чим характеризуються одноклітинні зелені водорості? Хламідомонада - це прісноводна мікроскопічна одноклітинна рослина (мал. 130).
Мал. 130. Одноклітинні зелені водорості
Вона мешкає у різноманітних прісних водоймах, а також лісових ґрунтах. На передньому кінці її грушоподібної клітини розташовані два джгутики, за допомогою яких рослина плаває у товщі води.
У клітині хламідомонади, крім великої вакуолі з клітинним соком, є дві невеликі скоротливі вакуолі. Які ж їхні функції? Ці органели є в одноклітинних водоростей і тварин, які мешкають у прісних водоймах. За фізичними законами вода надходитиме у клітину, де концентрація солей нижча, ніж у навколишньому середовищі. Тому, якщо з клітини не видаляти надлишок води, яка безперервно надходить до неї з довкілля, клітина просто зруйнується. Щоб цього не сталося, скоротливі вакуолі мають періодично виводити зайву воду з клітини. Отже, скоротливі вакуолі регулюють тиск усередині клітини.
У клітині хламідомонади також можна побачити одне велике ядро, зелений хлоропласт, форма якого нагадує чашу, а також червону пляму - вічко. Вічко бере участь у сприйнятті світла. Рухаючись, хламідомонада за допомогою вічка знаходить найсприятливіші умови для фотосинтезу. За умов нестачі або відсутності світла хламідомонада може втрачати хлорофіл і здатність до фотосинтезу. Тоді хламідомонада живиться, поглинаючи розчинені у воді органічні речовини через оболонку клітини.
Хламідомонада може розмножуватися нестатево і статево (мал. 131). Нестатеве розмноження здійснюється за допомогою дводжгутикових спор. Вони утворюються всередині материнської клітини. Згодом спори залишають оболонку материнської клітини та виходять у воду. Вони швидко виростають і вже через добу набувають здатності до розмно-^кення.
Мал. 131. Нестатеве (1) і статеве (2) розмноження хламідомонади
Статеве розмноження здебільшого спостерігають за настання несприятливих умов (зниження температури води, пересихання водойм). Гамети, виходячи з материнських клітин у воду, попарно зливаються і утворюють зиготу. Зигота вкривається товстою оболонкою і в такому стані добре витримує замерзання та висихання. Несприятливі періоди хламідомонада здатна переживати у нерухомому стані. При цьому клітина втрачає джгутики і її оболонка може ослизнюватися. Такий стан може тривати досить довго.
Інший представник одноклітинних зелених водоростей - хлорела (мал. 132). На відміну від хламідомонади, хлорела поширена як у прісних, так і у солоних водоймах, а також на зволожених ґрунтах. Клітини хлорели можуть вступати в мутуалістичні взаємозв'язки з одноклітинними та багатоклітинними тваринами. Кулясті клітини хлорели не мають вічка і джгутиків. Ця водорість розмножується виключно нестатевим способом - за допомогою нерухомих спор.
Ще один представник прісноводних зелених водоростей - вольвокс. Він живе у товщі води озер, річок, боліт і навіть калюж. Його колонії мають вигляд невеликих (до 2 мм у діаметрі) рухомих зелених кульок (мал. 130). Вони складаються зі значної кількості (до 20 тис.) клітин, кожна з яких загалом подібна до хламідомонади. Ці клітини з'єднані між собою, всередині колонія заповнена драглистою речовиною. Вольвокс здатний розмножуватись як нестатевим, так і статевим способом.
Мал. 132. Розмноження хлорели
Терміни і поняття, які потрібно засвоїти
скоротливі вакуолі
ПідсумкиЗелені водорості - це одноклітинні, колоніальні чи багатоклітинні організми, які містять ті самі пігменти, що і вищі рослини, та запасають крохмаль. Вони поширені у водоймах усіх типів та на зволожених ділянках суходолу. Зелені водорості можуть вступати у симбіоз з іншими організмами. Представники одноклітинних зелених водоростей - хламідомонада, хлорела, вольвокс.
Немає коментарів:
Дописати коментар